Порадник

ЯК  ПІДГОТУВАТИ  ДИТИНУ  ДО  ДИТЯЧОГО  САДКА пілготувати дитину до дитсадка

Прихід у дитячий садок — перший серйозний етап соціального життя дитини. Досі вона спілкувалася тільки з членами родини, приятелями — сусідами або з тими, кого дорослі запрошували у дім. І от — багато незнайомих облич, нова обстановка… У дитячих садках працюють досвідчені, кваліфіковані вихователі, які зуміють ввести ваше маля в колектив, адаптувати його до нових умов. У принципі, якщо мати в силу обставин змушена буде залишити дитину на цілий день — великої біди не станеться. Проте краще, звичайно, поступове звикання. Поки дитина приглядається до нових товаришів, цікавиться новими іграшками, побудьте-неподалік. Коли через півгодини або годину після приходу переконаєтеся, що дитина почувається спокійно, лагідно скажіть їй, що вам треба йти, що невдовзі ви прийдете по неї й заберете додому. Якщо навіть маля трохи поплаче без вас, вихователь зуміє утішити й забавити дитину. Спершу залиште її в садку на кілька годин, потім — на півдня. Невдовзі все ввійде в належний ритм. Різноманітні іграшки, можливість гратися з іншими дітьми швидко зацікавлюють малят, і вони звикають до садка. Найголовніше, щоб перші враження були позитивними. А для цього дамо батькам кілька практичних порад.

Розповідайте дитині якомога більше доброго про садок і активно привчайте її до самостійності. В колективі добре закріплюються навички самообслуговування, але закласти їх належить у сім’ї, ж і навички гігієни.

Батьків часто турбує, як одягати дитину для дитсадка. Насамперед так, щоб її було зручно. Одяг має бути міцним, не ускладнювати рухів дитини (під час бігу, стрибків, лазіння тощо) і таким, щоб малюк сам міг вільно роздягатися й одягатися. Привчіть дитину правильно поводитися зі «змійкою», надягати шапку, знімати і взувати черевички (хай взуття буде досить просте, аби дитині не доводилося вибиватися із сил, стягуючи його з ніг). Безумовно, матері простіше самій одягти і роздягти дитину, але варто бути терплячими – нехай учиться самостійності, дорослішає. Перетворіть цю «процедуру» на цікаву гру.

Дитина ще вдома повинна привчитися вішати або акуратно складати свій одяг, давати раду іграшкам, правильно поводитися з олівцем, клеєм, іншими предметами. Щоб полегшити перебіг адаптації, заздалегідь учіть малого науки спілкування з іншими: поясніть, що таке дружба, чому треба йти на поступки, рахуватися з чиїмись інтересами. У великих сім’ях взаємини між братами і сестрами допомагають малюку легше пристосуватися до колективного життя. Коли ж дитина росте в сім’ї одна, можна домовитися з іншими родинами щодо організації спільних ігор дітей. Добере також ходити гуртом на прогулянки, екскурсії. Все це не лише, збагатить дітей новими знаннями та уявленнями, а й зробить їх комунікабельними.

 


як потоваришувати в дитсадку

Якщо Ваша дитина недостатньо товариська, то скористайтеся такими рекомендаціями:

  •   Допоможіть дитині знайти улюблене заняття, спробувавши різні види     діяльності. Незважаючи на можливу незібраність, вона може захопитися якоюсь справою серйозно. Але  таку справу доведеться пошукати. Пропонуйте їй найрізноманітніші види діяльності та ігри.
  •  Не ображайтеся на дитину, якщо, узявшись за якусь справу, вона починає відволікатися, шукати привід, щоб зайнятися чимось іншим. Їй раптом здається нудним і нецікавим усе те, що цікавило її хвилину тому. Не дратуйтеся і не сердьтеся на неї.
  • До малюка цього типу потрібен особливий підхід. Продовжуйте пошуки улюбленого заняття для нього. Ви маєте відкрити його таланти, а вони безумовно, є.
  • Залучайте дитину до домашньої праці. Незалежно від її захоплень, заохочення до домашньої праці є обов’язковим елементом виховної програми.
  • Із такими дітьми потрібно розмовляти про працю, читати про це. Увесь час намагатися сприяти бажанню брати приклад з людини, що працює, поважати працю батьків. Частування, розвагу або бажаний подарунок перетворіть у нагороду за працю.
  • Добровільну участь у праці, бажання дитини допомогти дорослому потрібно всіляко заохочувати. Дитина має зрозуміти, що все досягається працею, і що займатися улюбленою справою дуже цікаво.
  • Остання рекомендація: покаранням для дітей цього типу є ізоляція. Тому, якщо малюк “розбушувався”, якщо завинив і вважаєте, що без уваги залишити це неможна, ізолюйте його, нехай заспокоїться, побуде наодинці та обміркує свою поведінку. Позитивна реакція настає швидко.

Далі вже ви обираєте характер вказівок і стиль керування. Важливо тільки від суворості не переходити одразу до пестощів і поцілунків. Дайте дитині зрозуміти і відчути, що вона вас все ж таки засмутила.

Як провести вихідні дні

Усі з нетерпінням очікують вихідні дні, як дорослі так і діти. За тиждень організм втомлюється не лише фізично, а й морально. Ваша дитина цілий день перебуває в дошкільному закладі, ввечері вдома майже немає часу на спілкування в родині. Тому у вихідні дні так важливо, якомога більше приділяти увагу один одному у сім’ї, а особливо це потрібно дитині. Все, що ми не встигли розказати, показати дітям у будні дні, ви повинні зробити це за вихідні.

Як же правильно провести вихідні дні з користю для дитини і самих дорослих? як провести вихідні із сім'єю

По-перше, необхідно як найбільше перебувати на свіжому повітрі. Якщо дозволяє погода, відвідайте з дітьми ліс, водойму, парк. Багато молодих сімей полюбляють відпочинок на лоні природи, але все зводиться до вогнища, шашликів та навіть до банальної випивки. А діти в цей час представлені самі собі. І чим вони займаються в цей час батьків не дуже турбує, лиш би не заважали дорослим “культурно відпочивати”.

Користі від такого походу на природу дітям немає, а ось шкоди по-вінця. Адже дії батьків не співпадають з тим, чого їх навчали вихователі. А саме: розводити багаття у лісі, ламати гілки та нищити дерева й кущі, смітити, розпивати алкогольні напої, палити цигарки тощо.

Якщо ви ідете з дітьми на природу, то повинні на все живе звертати увагу, дивуватися, задавати дітям запитання, відповідати на їхні, а ні в якому разі не ігнорувати. Якщо ж можливо ви не знаєте правильної відповіді, то краще не придумуйте щось самі, а пообіцяйте (і обов’язково виконайте) знайти відповідь у книгах, коли повернетесь додому.

По-друге, дітям, та й вам також, корисно побувати в театрі, цирку, зоопарку, на атракціонах. Звичайно це зараз коштує чималих грошей, але години спілкування з дитиною, перегляд вистави з нею, а потім обговорення баченого, захват вашого малюка тим, що це все було разом з вами не має ціни ― тому що це спілкування безцінне.

Якщо ж на дворі погода не дозволяє вийти за поріг, то і вдома можна знайти масу цікавого і корисного для спілкування з дитиною: почитати книгу і обговорити прочитане, пограти в шашки, чи шахи, лото, розіграти театральну виставу по знайомій і любимій казці. Залучити дитину до спільної хатньої праці: навести порядок в своєму куточку з іграшками, витерти пил, помити посуд тощо. Все це слід робити так, щоб малюк працював “не з під палки” а із задоволенням: заохочуйте, підбадьорюйте, не скупіться на похвалу. Навіть, якщо розбилась ваша улюблена чашка, то заспокойте дитину, що то не саме страшне, та й взагалі ви вже давно мріяли купити іншу ще кращу чашку, але трішки жаль викидати цю.

Батьки, що люблять своїх дітей, завжди знають, як розумно провести вихідні дні з користю і для себе і, головне, для своєї дитини. Цей “потрачений” час на спілкування з сином чи донькою вернеться до вас сторицею вдячністю маленьких сердечок ваших дітей.

Бажаємо вам успіху в цій, здавалось би, легкій та, в той же час, важкій справі, як спілкування з дитиною, її виховання.

 

Готуємось до школи разомдо школи

Психологічна готовність дитини до шкільного навчання полягає в тому, щоб до часу вступу до школи в неї склалися психологічні риси, які властиві школяру.

У дошкільному віці виникають поки що тільки задатки цього перетворення в учня: бажання вчитися, стати школярем, уміння керувати своєю поведінкою і діяльністю, достатній рівень розумового розвитку й розвитку мовлення, наявність пізнавальних інтересів і, звичайно, знань і навичок, необхідних для шкільного навчання.

Накопичення цих передумов – непроста справа. Що ж можна і чого не можна робити до школи?

Не слід:

до приходу в школу змінювати режим життя дитини: позбавляти її денного сну, довгих прогулянок, ігор у достатній кількості;

оцінювати все, що робить малюк, так, як слід оцінювати діяльність учня;

проходити з дитиною програму першого класу, насильно змінюючи гру навчанням.

Необхідно:

прищепити дитині інтерес до пізнання навколишнього світу, навчити спостерігати, думати, осмислювати побачене і почуте;

навчити долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час;

вчити дитину слухати своє оточення, поважати чужу думку, розуміти, що свої бажання потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей – дітей і дорослих, прагнути реально оцінювати свої дії і досягнення.

Світогляд дитини, її знання – це те, про що вона дізналася з вашою допомогою за усі дошкільні роки – знання про навколишній світ, від найближчих його виявів, які вона безпосередньо засвоїла, і до віддалених, які дитина засвоїла, коли їй пощастило подорожувати з вами, з ваших розповідей, бесід, домашніх занять, з книжок, радіо, телевізора, від друзів тощо.

Світогляд дитини – це те, що вона:

- знає про себе (прізвище, ім’я, адресу), свою родину (як звуть батьків, ким вони працюють, що роблять на роботі), своє село, місто, вулицю (трохи історії, назви вулиць, важливі місця, видатні люди);

- знає про явища природи: пори року, їх послідовність (яка пора року настане після літа, а яка після весни, назвати все по порядку), місяці кожної пори року, їх загальну кількість і послідовність; дні тижня, частини доби; про сонце, дощ, сніг, урожай; що таке борошно, цукор і як їх роблять, з чого роблять хліб тощо;

- знає про світ;

- полюбляє робити у вільний час (улюблені книжки, музика, оповідання, письменники, художники, композитори);

- знає про дорослих людей: за віком, професіями, які бувають люди вдома і на роботі, серед людей, на вулиці – за своєю вихованістю-невихованістю; добротою, чуйністю – байдужістю; яких людей треба поважати, а яких боятися; звідки, на думку дитини, беруться порядні і непорядні люди;

- знає про сучасну техніку, транспорт.

 

Перш, ніж почати читати, дитина повинна навчитися слухати, з яких звуків складаються слова, які вона вимовляє. Вона повинна навчитися робити звуковий аналіз слів, тобто вміти називати звуки, з яких складається слово.

Часто батьки, а іноді й вихователі, вважають основними показниками готовості до школи ознайомлення дитини з літерами, вміння читати, рахувати, знання віршів та пісень. Однак дослідження показують, що це мало впливає на успішність навчання. Відсутність цих умінь не потребує спеціальної індивідуальної роботи з дитиною, оскільки їх формування передбачається програмою та методикою навчання.

Готовність дитини до школи, її майбутній успіх тісно пов’язані з тим, як вона ставиться до школи, на скільки контактує з однолітками і дорослими, як поводиться в конфліктній ситуації.

 

Розвиток творчості у дошкільників

Які умови слід створити для оптимального розвитку творчих здібностей дитини?

Однозначної відповіді на це питання психологи ще не дали. Тому проблема залишається актуальною до нинішнього дня. Існують різні підходи і рекомендації. Так, наприклад, американський психолог Дж. Сміт написав на цю тему книгу, яка особливо яскраво відображає типовий підхід до навчання творчості, що існує сьогодні у більшості зарубіжних авторів.

Навчання творчості, на думку Дж. Сміта, стане можливим, якщо будуть створені такі основні умови:

  • умови фізичні, тобто наявність матеріалів для творчості і можливості в будь-яку хвилину діяти з ними;
  • умови соціально-економічні, за яких дитина має відчуття зовнішньої безпеки, тобто знає, що її творчі вияви не отримають негативної оцінки з боку дорослих;
  • психологічні умови, зміст яких полягає в тому, що у дитини формується відчуття внутрішньої безпеки, розкутості і свободи за рахунок підтримки дорослими її творчих починань.

Але роль дорослих у цьому процесі не обмежується лише створенням умов. Вона полягає ще й у тому, щоб активно допомагати малюкові в розвитку його творчих здібностей. З цього приводу корисні рекомендації розробив американський психолог Дж. Гауен. Ось найцікавіші з них:

  • Створіть дитині затишну і безпечну психологічну базу для її пошуків, до якої вона могла б повертатися, якщо буде налякана власними відкриттями.
  • Підтримуйте схильність дитини до творчості і виявляйте співчуття до невдач. Уникайте несхвальних оцінок її творчих ідей.
  • Будьте терпимі до дивних ідей, поважайте допитливість, запитання і ідеї дитини. Намагайтеся відповідати на всі запитання, навіть якщо вони здаються дикими і абсурдними. Пояснюйте, що на багато її запитань не завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібні час, терплячість. Дитина повинна навчитися жити в інтелектуальній напрузі.
  • Давайте дошкільняті можливість побути одному і дозволяйте, якщо він того хоче, самому займатися своїми справами. Надлишок опіки може пригальмувати його творчість. Бажання і цілі дітей належать їм самим, а батьківська допомога може інколи сприйматися як “порушення кордонів” особистості.
  • Допомагайте дитині вчитися будувати її систему цінностей, не обов’язково засновану на її власних поглядах, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями. Таким чином, її саму, в свою чергу, будуть цінувати інші.
  • Допомагайте дитині у задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, любові, поваги до себе і оточуючих), оскільки людина, енергія якої оповита  основними потребами, менше здатна досягти висот самовиразу.
  • Виявляйте симпатію до її перших незграбних спроб виражати свої ідеї словами і робити їх таким чином зрозумілими оточуючим.
  • Знаходьте слова підтримки для нових творчих починань дитини, уникайте критикувати перші спроби — якими б невдалими вони не були. Ставтеся до них з теплом: малюк прагне творити не лише для себе, але й для тих, кого любить.
  • Допомагайте дитині стати “розумним авантюристом” і часом покладатися в пізнанні на ризик та інтуїцію; найвірогідніше, саме це допоможе зробити справжнє відкриття.
  •  Підтримуйте необхідну для творчості атмосферу, допомагаючи дитині уникнути суспільного несхвалення, зменшити соціальні тертя і подолати негативну реакцію однолітків. Чим більше ви надаєте можливостей для конструктивної творчості, тим щільніше закриваються клапани деструктивної поведінки. Дитина, позбавлена позитивного творчого виходу, може спрямувати свою творчу енергію у зовсім небажаному напрямку.

 

Навчання  дітей  безпечній  поведінці

 

3 того моменту, як дитина починає ходити, вона схильна до небезпек. 3авдання батьків є усунення всіх джерел небезпеки, а також створення необхідного для нормального розвитку дитини вільного простору. Але не потрібно надавати їм зайвої самостійності, оскільки дитина, яка залишена без нагляду, здебільшого схильна до небезпечних подій. Найкращим способом навчання дітей Е власний приклад. 3 якого віку можна залишати дитину саму? Усе залежить від віку дитини, її самостійності. Повинно поступово привчати дитину до того, що вона залишатиметься вдома сама. Програму «сам удома» нереально опанувати дитині, молодшій ніж 5 років. До цього віку не рекомендується залишати дитину саму. 3а статистикою, саме молодші дошкільники, які залишилися без нагляду, найчастіше потрапляють у біду навіть у власному будинку.

ЯК ЗАБЕЗПЕЧЕТИ БЕЗПЕКУ?

Вивчіть із дитиною, як її звуть і як звуть її батьків, також домашню адресу, номер телефону. Напишіть на папері й залиште на видному місці номери мобільних та робочих телефонів батьків, а також три основні телефони: пожежної, швидкої допомоги і міліції. 3алишаючи дитину саму, дотримуйтесь заходів обережності:

- прибирайте усі предмети, якими дитина може поранитися;

- зачиніть вікна, ретельно замкніть вхідні двері;

- якщо ви мешкаєте на перших поверхах, закрийте  шторами  вікна.

ДИТИНА І ПОЖЕЖА

Розкажіть, що джерелом загорання можуть бути сірники, плита, електроприлади, що самостійно їх краще не використовувати. Якщо почалася пожежа, дитина повинна залишити кімнату, щільно зачинивши за собою двері, і спробувати викликати пожежників. Якщо шлях до телефону відрізаний полум’ям, дитина повинна спробувати залишити квартиру й покликати на допомогу сусідів. А якщо з квартири вийти неможливо, краще вийти на балкон і кричати: «Пожежа!»

ХТО ТАМ?

Якщо дзвонять у двері, дитина не повинна говорити, що вона вдома сама. Якщо дитина сама вдома, вона повинна подивитися у вічко, попросити назватися повним ім’ям і зайти згодом. Поясніть дитині, що поки вона перебуває у себе вдома за зачиненими дверима, вона у відносній безпеці. Варто відчинити двері, як вона одразу стає легкою здобиччю для злочинця.

ЯК ЗАЛИШИТИ ДИТИНУ ВПЕРШЕ САМУ ВДОМА

3алишити дитину вдома саму вперше краще тільки з їі згоди. Для першого разу 15-20 хвилин – оптимальний час. Батьки мають допомогти дитині знайти відповідне «безпечне» заняття на цей час. Батькам обов’язково необхідно надійно та якомога вище заховати всі предмети,що колють, ріжуть та є вогненебезпечними, а також зачинити вікна і балкон. Дуже часто дитячий травматизм відбувається з вини дорослих. Яке місце Е найнебезпечнішим? Кухня! Каструлі на плиті мають бути розставлені таким чином, щоб найбільші розташовувалися якнайдалі від краю. Окріп не повинен випліскуватися з них. Після того, як їжа готова, необхідно перекрити подачу газу до плити. Ліки, алкогольні напої, ножі, виделки, інші гострі предмети не повинні потрапляти дітям на очі. Мікрохвильові печі, міксери, бритви, інше електроустаткування слід вимикати з розетки після користування. Сірники, запальнички, недопалки не повинні потрапляти на очі дитині. Дрібні предмети необхідно ховати. Вікна, балкони завжди мають бути зачинені. Батькам слід бути дуже уважними щодо іграшок їхніх дітей. Якщо іграшки поламані та мають гострі боки, доцільно їх швидше позбавитися. Іграшкову зброю взагалі краще не купувати. Дорослим слід пояснити дитині, щоб вона не приймала від сторонніх незнайомих людей солодощі, дарунки, гроші. Підліткам, коли вони гуляють, найкраще уникати порожніх стадіонів, безлюдних парків, темних вулиць. У жодному разі дитина не повинна дозволяти незнайомим дорослим торкатися себе. Вона має знати, що ніхто не має права пестити, цілувати, розглядати іі без дозволу, особливо незнайомі та малознайомі люди.

Батьки мають переконати дитину, що не варто соромитися:

- кричати або тікати в разі небезпеки;

- іти геть від підозрілих людей;

- категорично відмовляти їм;

- просити про допомогу дорослих.

Дитина обов’язково повинна вміти просити про допомогу.

ПРАВИЛА  ДЛЯ  БАТЬКІВ:

  • Перед тим, як іти з дитиною до дитячого садка,  зверніть увагу на загальний  стан  дитини (температура,  ознаки нездужання). При підозрі на хворобу ні в якому разі не ідіть з дитиною до дитячого садка, а викличте лікаря додому.
  • Прийшовши у дитячий садок, ви повинні особисто передати дитину в руки вихователю групи. Не ризикуйте життям і здоров’ям своїх дітей, доручаючи їх старшим дітям (до 14 років) і дорослим у нетверезому стані.
  • У групову кімнату батьки можуть зайти тільки з дозволу завідувача  або вихователя, а також у День відкритих дверей. Приходьте за дитиною у чітко визначений час. Мала дитина дуже переживає, якщо батьки затримуються.
  • Вдома, в сім’ї чітко дотримуйтеся режиму, заведеного для дитини працівниками дитячого садка по відношенню до харчування, сну, ігор, виконання особистих гігієнічних навичок.
  • Терміново повідомляйте працівників дитячого садка про кожне захворювання дитини або про появу інфекційної хвороби в сім’ї, квартирі, будинку, де проживає дитина.
  • Слідкуйте за чистотою голови дитини, оглядайте кожного дня на педикульоз.
  • Всі зауваження по роботі дитячого закладу повідомляйте завідувачу,  старшій медсестрі або вихователю своєї групи.