Прояви самостійності дитини раннього віку

Самостійність – важлива особистісна якість, підгрунтя для формування самосвідомості, почуття власної гідності, впевненості у собі. Її наявність, або відсутність істотно впливає на становище дитини в групі, на хід адаптаційного процесу, рівень емоційного комфорту.

Самостійність виховується з раннього віку. Діти дуже активні. Задача дорослих – розвивати активність. « Я сам» – каже дитина, коли дорослий одягає на нього сорочку, годує його. Дорослі поспішають прийти на допомогу дитині, або роблять за нього все самі. Вони думають, що дитина не зможе сама це зробити самостійно: впаде, порве, а дорослий зробе все краще і швидше. Дорослим цього робити не можна, так як цим вони лишають дитину самостійності, віри в свої сили. Батькам необхідно потратити час на те, щоб навчити дитину необхідним навичкам. Дитина не зразу, з великим трудом вчиться необхідним навичкам, їй потрібна допомога дорослих. Треба зробити в сім’ї необхідні умови: індивідуальна полка для речей дитини, своє місце для рушника і т.п. Без цих умов дитині тяжко бути самостійним.

Дитину вчать діям, необхідним для одягання, їжі, вмивання. Навчаючи дітей, треба наглядно демонструвати спосіб їх виконання. Показувати треба не в швидкому темпі. Якщо малюк не може одразу діяти по прикладу, треба йому допомогти. Звернути увагу дітей на раціональність тих чи інших дій (рушник потрібно спочатку розправити , а потім вішати). Бажано дорослим при показі дій не тільки супроводжувати їх поясненнями, але й запитаннями. Навчаючи дитину, необхідно враховувати її знання (вчити їсти виделкою, якщо вже вміє їсти ложкою). При навчанні важлива послідовність. Велике значення для закріплення навичок самообслуговування має гра(в грі з лялькою закріпити знання дітей як одягатися). При вихованні самостійності в самообслуговуванні потрібно звернути увагу на вік дитини. Діти раннього віку повинні вміти застібати і розстібати гудзики, одягати, знімати і складати на місце одяг, взувати взуття, застібати його, ставити взуття у відповідне місце.

З раннього дитинства дитина повинна засвоїти, що працювати тяжко, але потрібно. Учбова праця, яка потім стане головним видом праці для дитини, потребує від нього великих зусиль, та тих навичок, якими він оволодів у дошкільному віці.