Виховання толерантності

Консультація на тему: 

«Виховання толерантності у старших дошкільників»

                                                                            

Перше десятиріччя XXI століття за пропозицією ЮНЕСКО було оголошене десятиріччям миру і ненасильства в інтересах усіх дітей планети. Отже, нинішні дошкільники житимуть у світовій цивілізації, яка орієнтована на толерантність і загальнолюдські цінності: вільний розвиток особистості, життя і здоров’я людини; виховання громадянської позиції, поваги до прав і свобод особистості, любові до сім’ї, природи, Батьківщини.
Для комфортного проживання у цивілізованому світі дитину необхідно навчити уникати насильства, сформувати вміння шукати порозуміння і компроміс з іншими людьми, терпимо ставитись до чужої позиції, виховати повагу до культури, ідеології, цінностей представників інших народів, національностей і рас. Толерантність як моральна якість особистості допоможе уникати конфліктних ситуацій, налагодити цивілізовані стосунки з близькими і чужими людьми, відстоювати свої права і не порушувати прав інших. Адже взаємини людей – велика цінність, їх треба розвивати, підтримувати і берегти.

Актуальність формування толерантності у старших дошкільників набуває особливої ваги у зв’язку із затвердженням нової редакції Базового компонента дошкільної освіти, у якому визначений зміст освітньої лінії «Дитина у соціумі», розроблені показники сформованості соціально- комунікативної компетенції, яка включає в себе толерантність. На кінець старшого дошкільного віку діти мають оволодіти елементарними соціальними та морально-етичними нормами міжособистісних взаємин, умінням дотримуватись їх під час спілкування, здатністю взаємодіяти з людьми, які їх оточують: узгоджувати свої дії і поведінку з іншими; усвідомлювати своє місце у соціальному середовищі; позитивно сприймати себе. З’являються вміння співпереживати, співчувати, допомагати іншим, обирати відповідні способи спілкування в різних життєвих ситуаціях.
Разом з тим результативність виховання толерантності відстає від сучасних вимог суспільства. Щорічна діагностика готовності дітей до шкільного життя свідчить, що у вихованців недостатньо виражена здатність до емпатії, понад 50% випускників дошкільного закладу не вміють терпимо ставитись до думки чи позиції однолітків, часто конфліктують, лише близько 60% дітей виявляють інтерес до культури і традицій інших народів, більшість дошкільників у своїх проблемах звинувачують інших, не вміють відстоювати своїх прав, у 40% дітей низький рівень пізнавального інтересу до своєї країни і до народів, що проживають в Україні. Зважаючи на такі результати, практичний психолог разом з вихователем-методистом з’ясували причини труднощів у формуванні толерантності:

  • недостатнє для успішного формування толерантності розвивальне і навчальне середовище у дошкільному закладі і сім’ї, відсутність наукових рекомендацій і педагогічного досвіду щодо його створення;
  • відсутність чіткої системи роботи з дітьми на заняттях і в повсякденному житті з метою формування толерантності;
  • недостатня увага дорослих до прояву толерантності в сім’ї, перш за все, через низький рівень етичної культури та моральної самосвідомості батьків та відсутність інтеграції інтересів та зусиль вихователя, дитини, сім’ї для формування толерантних взаємин.

Скориставшись порадами науковців, були визначені завдання дослідження.  Серед них:

  1. Вивчити психолого-педагогічну і методичну літературу з питань формування толерантності у старших дошкільників.
  2. Провести навчання педагогів з питань організації роботи з п’ятирічними дітьми із формування толерантності.
  3. Розробити систему роботи з дітьми для формування основ толерантності засобами навчальної, соціокультуриої та ігрової діяльності.
  4. Забезпечити соніально-педагогічний підхід у процесі створення толерантного середовища.
  5. Залучити батьків до створення єдиного соціопсихопедагогічного простору формування у старших дошкільників толерантності як моральної якості особистості.

Для реалізації поставлених завдань було складено план, у якому передбачено різноманітні форми роботи з педагогами, дітьми, батьками, школою. Щоквартально до плану вносяться нові форми роботи з дітьми і педагогами та перелік новинок психолого-педагогічної і методичної літератури для опрацювання. На спеціальних заняттях дітей ознайомлюють з народами світу, представниками різних людських рас, особливостями їх зовнішнього вигляду, національним одягом, народними промислами; поглиблюють знання про географічні особливості, історичні пам’ятки, великі міста, традиції, культуру, українців, що проживають на сході, заході, півдні і півночі нашої держави («Подорож Україною», «Земля – домівка людства», «Ми – це разом Я і Ти», «Дружать діти всієї планети», «Мандрівка до Англії», «Улюблені заняття юних землян», «Подарунки нашим друзям», «Як дбають про здоров’я мої ровесники», «Вчимося захищати права дітей», «Моя барвиста планета», «Друг завжди прийде на допомогу» та ін.).
Вивчення народного декоративно-прикладного мистецтва народів світу спрямовували на глибше пізнання культурних традицій (російський димківський розпис, білоруське соломоплетіння, індійська витинанка зі шкіри, арабська чеканка, китайський батик, ангельське різбярство по дереву, ін.). Значний інтерес у дітей викликала участь у театралізованих сценках за змістом казок народів світу для розв’язання проблем міжособистісних взаємин у казковій ситуації, постановці театральних вистав за змістом українських казок і казок народів світу («Котигорошко», «Попелюшка», «Дюймовочка», «Маша і ведмідь», «Троє поросят», «Легкий хліб», «Як посварились Сонце і Місяць», «Муха-цокотуха», «Зайчикова хатинка» та ін.).

 

Використані в роботі з дітьми інтерактивні ігри та вправи («Пошта компліментів», «Мікрофон», «Дивний вчинок», «Дружній шарж», «Кольорова родина») навчили вихованців говорити гарні слова і робити благородні вчинки, розуміти жарти, самостійно приймати рішення, допомагати товаришеві відстояти свої права, проявляти доброзичливість і чуйність. Ефективним виявилося застосування казкових ігрових технологій («Острів розуміння», «Дзвіночки совісті», «Промінчики людяності», «Квітка доброти», ін.), енергетичних вправ («Жива вода», «Серце на долоні», «Тепло рук друга»), психотехнологій. Це дало змогу педагогам навчити дітей знаходити Слова розради, підтримувати друзів і рідних, встановлювати контакти з іншими людьми, з повагою ставитись до них, сформувати здатність до глибоких почуттів, уміння вислухати інших, узгоджувати свої бажання і прагнення з інтересами однолітків, розуміти людські взаємини, збагачувати соціальний досвід, формувати соціально-комунікативну компетенцію та толерантність. Отримані знання діти використовували у сюжетно-рольових, будівельних та іграх-драматизаціях («День народження бабусі», «Будуємо місто для друзів», «Ми лікуємо хворих дітей», «У пошуках друзів», «Космічна мандрівка» ін.), які навчили дітей домовлятись, встановлювати дружні взаємини з ровесниками, не ображатись самому і не ображати ровесників і молодших дітей, приймати їх такими, якими вони є.
Проведена робота забезпечила не тільки поповнення знань, але й викликала емоційний відгук та сформувала бажання передавати свої враження у продуктивній діяльності: створювати малюнки до казок народів світу, писати ієрогліфи на шовковій тканині, виготовляти паперових журавликів, розфарбовуватж глиняну іграшку, виконувати пісні і танці народів світу. Помітно зріс рівень мовної активності під час розповідей про власні мрії і плани на майбутнє. Вихованці охоче обговорювали власні досягнення з ровесниками і дорослими, навчились аналізувати особисті вчинки і вчинки інших, охоче обмінювались враженнями від нових знань, у них сформувалась потреба ділитись своїми знаннями з друзями, педагогами, батьками. Ми подбали, щоб знання дітей були яскравими, емоційно забарвленими, використовувались в процесі взаємодії з однолітками і дорослими та переходили у мотиви вчинків, а на кінець шостого року життя набирали спонукальної сили.

 

Найскладніше було розбудовувати толерантне середовище. Важливо, щоб педагоги зрозуміли що толерантне середовище це не щось матеріальне, а гуманні та демократичні стосунки між усіма учасниками навчально-виховного процесу, які базуються на взаємоповазі, взаєморозумінні, готовності до сприйняття людей інших поглядів, звичаїв, традицій, національностей, рас; це співпраця в атмосфері поваги, теплоти, людяності комфортності; це сформоване вміння сприймати кожного члена колективу як особистість. Створення такого середовища здійснюється в процесі спільної предметно-практичної діяльності та пов’язаного з нею спілкування дітей і дорослих. У толерантному середовищі ми створили умови для реалізації права кожної дитини на своєрідне ставлення до оточуючого, самореалізації особистості в різних сферах діяльності.

 

Цілеспрямоване залучення вихователів та батьків у процес формування толерантності у старших дошкільнят дозволив активізувати їх педагогічну позицію і сприяв перегляду дорослими власного оцінного ставлення та поведінки. Провідна роль у цьому процесі відводиться вихователю. Саме він добирає засоби впливу на особистість дитини для створення толерантного середовища. Педагоги нашого дошкільного закладу надають перевагу таким засобам як гра, бесіда, спостереження, розвиток мовлення, взаємодія, художня література, дитячі свята, продуктивна діяльність, психогімнастика, елементи психодрами.

 

У результаті спільної роботи педагогів і сім’ї більшість наших вихованців навчились приймати інших такими, як вони є і взаємодіяти з ними на основі злагоди. Ми відмовились від гарних слів, налаштувались на копітку роботу спрямовану на прищеплення дітям корисних звичок, формування культури міжособистісного спілкування, вміння жити у світі несхожих людей» виховання особистості, що має свої цінності та інтереси і вміє захищати. їх, але одночасно з повагою ставиться до позиції і цінностей інших людей.