Консультація на тему:

“Рухи розум розвивають”

Говорячи про значення рухової активності дітей для їхнього загального розвитку, неможливо не згадати хоча б побіжно метод заміщу вального онтогенезу нейропсихолога Г.Семенович, добре відомий логопедам і психологам. Вона виділяє три умовних ревні, які є певними корекційними мішенями: соматичний (тілесний) – нейронний (нервові структури спинного головного мозку) – психічний (мовленнєвий і пізнавальний розвиток дитини).
Соматичний – рівень мимовільної саморегуляції, енергопостачання та статокінетичного балансу нейропсихосоматичних процесів. На цьому рівні відбувається первинне закладання і формування саморегуляції дитини за допомогою ритмологічних, ритуалізованих способів впливу. Провідними на цьому рівні є тілесно орієнтовані, натуропатичні, арттерапевтичні та інші методики.
Інакше кажучи, щоб у ранньому та дошкільному дитинстві повноцінно сформувалися нейронні структури головного мозку, малюк має багато і різноманітно рухатися, поступово удосконалюючи рухи до більш зрілих у координаційному плані. Саме рухи є основним стимулятором дозрівання черепно – мозкових структур і формування необхідних для повноцінного розвитку дитини нейронних взаємозв’язків : спершу підкірково – кіркових, потім внутрішньо кіркових і, нарешті, між кіркових. Повноцінна рухова активність дитини стимулює її мовленнєвий розвиток, що веде до розгортання пізнавальних процесів, розкриття вищих психічних функцій, центри реалізації яких зосереджені в лівій лобовій частині кори головного мозку.
Лише за умови гармонійної єдності трьох рівнів можна сподіватися на повноцінну реалізацію закладеного в дитині особистісного потенціалу.